Шістнадцятого жовтня в ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) в дистанційному форматі на платформі Zoom у рамках «Днів Еразмус» (#ErasmusDays) відбулось засідання Регіонального Круглого столу «Ціннісні трансформації в українському суспільстві за часів гібридної війни». До заходу долучились науково-педагогічні працівники, молоді й досвідчені науковці різних гуманітарних галузей знань (історії, філології, журналістики), представники державних інституцій, неурядових організацій та професійних асоціацій (Український інститут національної пам’яті, APREI, Товариство дослідників історії і культури Східної Європи та ін.), координатори модулів ім. Жана Моне EU-INDY, DIRUT, “Pan European Convergence for Prevention of Corruption” і громадські діячі.
Модераторами заходу стали проректор з науково-педагогічної роботи, доктор історичних наук, автор книги «Конструювання “радянської людини” (1953-1991): українська версія», співкоординатор JMM TEMPUS Юрій Каганов та співкоординаторка JMM EUVOLIA Олена Тупахіна.
Цікаві й інформативні виступи спікерів заходу надали аудиторії чимало приводів для дискусії. Так, доктор історичних наук, професор Федір Турченко, відомий, без перебільшення, всій Україні не лише як творець перших в історії незалежної держави підручників з вітчизняної історії, але і як автор резонансних науково-популярних робіт (зокрема, «Проєкт Новоросія і новітня російсько-українська війна»), розпочав свою доповідь із цікавого порівняння. У документах КДБ, із якими працює Федір Григорович, український народ характеризується як “найбільш смиренний”; водночас, британський письменник Джордж Оруелл іронічно називає мовчазну більшість у тоталітарних державах “благомислячою”. У чому причина усталеності такого “благомислення” навіть в умовах гібридної війни? Професор Турченко закликав поміркувати над проблемою інертності пострадянської й успадковано-проімперської маси, чий світогляд певною мірою законсервувався через брак саморефлексії, відсутність практик спокути злочинів комуністичного режиму, аналогічних німецькій денацифікації. Слушно підкресливши факт незавершеності процесу зміни еліт в українському суспільстві, він навів чимало цікавих прикладів “регенерації” цінностей поколінь батьків у поколінні дітей. Водночас, пов’язавши “благомислення” із комплексом виживальницьких цінностей, все ще домінантних для нашої країни, Федір Григорович застеріг вихователів цінностей – публічних інтелектуалів, викладачів, громадських діячів – від “формальної європейськості”, яка тривалий час культивувалася в Україні через копіювання оболонки, проте не сутності європейських практик.
Виступ професора Турченка завершився на мажорній ноті: ціннісний регрес неможливий, і Україна впевнено торує шлях до Європейської спільноти.
Цей оптимістичний висновок піддала сумніву наступна спікерка, керівниця Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, координаторка громадської ініціативи «Харківська топонімічна група» Марія Тахтаулова. Наводячи красномовні приклади з досвіду “війни пам’яті”, яка наразі точиться на Лівобережжі й Півдні України навколо радянської меморіальної спадщини й топонімики, вона продемонструвала, як саме глибоко вкорінені у суспільстві радянські псевдоісторичні наративи чинять вплив на формування цінностей нових поколінь. Особливу увагу дослідниця зосередила на діях місцевих влад, які культивують “локальний патріотизм” за рахунок апеляції до ностальгічних спогадів та аксіологічних комплексів, сформованих системними тоталітарними практиками.
У свою чергу, авторка й координаторка ініціативи «Уроки Європи для шкіл України» Світлана Бацюкова привернула увагу аудиторії до такої болісної проблеми, як брак усталеної комунікації й методичної підтримки вчителів українських містечок і селищ (особливо тих, що розташовані у прифронтовій зоні). Розповідаючи про п’ятирічний досвід проведення Уроків Європи на Сході України, активістка підкреслила запал і ентузіазм, із яким її зустрічали як діти, так і викладацький колектив; навела приклади найкращих практик пояснення європейських цінностей, сутності європейських інституцій, культурних відмінностей і подібностей наймолодшим поколінням українців через командні ігри, квізи та інші інтерактивні заходи. Важливим викликом для Нової української школи залишається, на думку спікерки, розробка методології подібних уроків і їхня інтеграція з предметами гуманітарного циклу – адже, як на думку учнів, так і на думку вчителів, європейський фокус має бути відчутно присутній передусім у навчальних планах таких дисциплін, як зарубіжна література, історія, географія тощо.
Долучилась до роботи засідання круглого столу й голова Громадської ради при виконавчому комітеті Запорізької міської ради Катерина Акула, яка розповіла зміни, що відбуваються в українському суспільстві у царині громадської самоорганізації. У цікавій доповіді спікерка висвітлила особливості волонтерської діяльності запорізьких громад, історії успіху громадських організацій, питання розбудови й трансформації громадянського суспільства за допомогою інструментів розбудови демократичних процесів (Громадська рада, електронні петиції, консультації з громадськістю, громадський бюджет, шкільний громадський бюджет тощо).
Результати плідної дискусії було належним чином відображено у чернетці резолюції Круглого столу, фінальний варіант якої буде найближчим часом опубліковано на сайті проекту.